Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2014 року Справа № 910/14393/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Ерде Банк" - Шпак Т.Г. (дов. від 21.03.2014), Ханович К.В. (дов. від 31.03.2014),

ТОВ "Айбокс" - Тарасенка О.М. (дов. від 01.01.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Ерде Банк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014

у справі № 910/14393/13 господарського суду міста Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

про стягнення коштів,

встановив:

У липні 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Ерде Банк" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Айбокс" про стягнення: заборгованості за послуги інкасації за вересень 2012 року у сумі 175850,00 грн. та 13209,68 грн. пені за період з 16.10.2012 по 16.04.2013 за несплату послуг з інкасації за вересень 2012 року; заборгованості за послуги інкасації за жовтень 2012 року у сумі 160301,00 грн. та 11981,36 грн. пені за період з 16.11.2012 до 16.05.2013 за несплату послуг з інкасації за жовтень 2012 року.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2013 (колегія суддів у складі: Гавриловська І.О. - головуючий, Дупляк О.М., Блажівська О.Є.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Айбокс" на користь ПАТ "Ерде Банк" 175850,00 грн. вартості послуг інкасації за вересень 2012 року та 160301,00 грн. вартості послуг інкасації за жовтень 2012 року, 6723,02 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 (колегія суддів у складі:Буравльов С.І. - головуючий, Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013 скасовано частково та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства "Ерде Банк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014, а рішення господарського суду міста Києва від 25.12.2013 залишити в силі. В обґрунтування посилається на порушення та неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 46, 49, 52 Закону України " Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 36 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 33, 34 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2012 між ПАТ "Ерде Банк" (виконавець) та ТОВ "Айбокс" (замовник) укладено договір на послуги з інкасації № 800, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрозділ виконавця приймає на себе зобов'язання власними силами і засобами у погоджені з замовником дні та години, у порядку, передбаченому чинним законодавством України надавати послуги з інкасації грошових коштів замовника з належних останньому програмно-технічних комплексів самообслуговування (надалі - ПТКС), розташованих за адресами, що зазначені в додатку № 1 до договору, щодо розміщення ПТКС, їх перерахування та зарахування на поточний рахунок замовника, у строки, передбачені договором.

В п. 1.2 договору сторони погодили, що за умови змін замовником місця розташування ПТКС, виконавець проводить інкасацію грошових коштів замовника за новою адресою, згідно з умовами даного договору.

Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги в розмірі та строки, передбачені договором (п. 1.3 договору).

Як зазначено в п. 2.1.1 договору, виконавець зобов'язується здійснювати інкасацію коштів із ПТКС відповідно до умов договору та винятково на підставі отриманої від замовника заявки (що оформлюється згідно з додатком № 2 до договору) на інкасацію ПТКС у спосіб збирання коштів з ПТКС шляхом зміни купюроприймача (надалі - касета) на порожній, опломбований виконавцем.

Як зазначено в тексті договору, зокрема у п. 2.1.2, виконавець зобов'язується здійснювати зарахування інкасованих коштів замовника наступного робочого дня після дня інкасації коштів згідно з платіжним графіком: не пізніше 11:00 - 40 % повного обсягу інкасованих коштів; не пізніше 13:00 - 60 % повного обсягу інкасованих коштів.

У разі якщо виконавець не може здійснити переказ інкасованих коштів замовника на рахунок замовника, незалежно від причин, згідно вищенаведеного графіка, то виконавець зобов'язується негайно, але не пізніше 14:00 год. наступного після інкасації робочого дня, здійснити внесення інкасованих коштів замовника в касу банку замовника на рахунок замовника, зазначений в даному пункті.

Згідно з п. 2.1.5 договору виконавець зобов'язується прийняти в безкоштовне користування передані замовником касети й ключі від ПТКС (надалі - ключі) на підставі акту приймання-передачі (за формою визначеною сторонами в додатку № 6 до договору), у кількості й порядку, визначеному даним договором. Касети та ключі є власністю замовника й при розірванні договору підлягають поверненню протягом дії договору, касети, що прийшли в непридатність в результаті природної норми зношування, приймаються замовником в обмін на інші придатні для експлуатації. У випадку, якщо касети та/або ключі прийшли у непридатність в результаті дій виконавця, витрати, понесені замовником, у повному обсязі відшкодовує виконавець.

Відповідно до п. 3.1 договору розмір винагороди виконавця за кожний інкасований ПТКС замовника складає: 31,00 грн. без ПДВ, за один термінал - при заявці замовника, загальна сума терміналів за місяць, поділена на кількість днів надання послуг, дорівнює в середньому за один день від 350 і більше терміналів, або 32,00 грн. без ПДВ за один термінал - при заявці замовника, загальна сума терміналів за місяць, поділена на кількість днів надання послуг, дорівнює в середньому за один день від 250 до 349 терміналів, або 38,00 грн. без ПДВ за один термінал - при заявці замовника, загальна сума терміналів за місяць, поділена на кількість днів надання послуг, дорівнює в середньому за один день до 249 терміналів.

Як передбачено п. 3.2 договору, замовник зобов'язаний здійснювати оплату наданого виконавцем рахунку-фактури до 15-го числа включно, місяця, що слідує за звітним, шляхом перерахування суми коштів на рахунок виконавця, зазначений у рахунку-фактурі.

Договір укладений строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і скріплення печатками сторін (п. 6.1 договору).

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у вересні 2012 року надав відповідачу послуги з інкасації коштів обсягом 475 850,00 грн., що підтверджується актом № 193 від 02.10.2012.

Замовник частково оплатив послуг з інкасації за вересень 2012 року на суму 300 000,00 грн.

У жовтні 2012 року виконавцем були надані послуги з інкасації за договором на суму 160 301,00 грн.

29.05.2013 ПАТ "Ерде Банк" звернулось з листом № 4255 до ТОВ "Айбокс", в якому просило до 15.06.2013 сплатити заборгованість у розмірі 336 151,00 грн. за послуги інкасації у вересні та жовтні 2012 р.

20.06.2013 ПАТ "Ерде Банк" повторно звернулось до ТОВ "Айбокс" з листом № 4949 про сплату заборгованості в розмірі 336 151,00 грн. в строк до 01.07.2013.

Проте станом на 11.07.2013 вищезазначені вимоги ТОВ"Айбокс" залишило без відповіді та реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач, заперечує проти позовних вимог та зазначає, що ним обов'язки перед ПАТ "Ерде Банк" за договором № 800 від 31.08.2012 виконані належним чином шляхом здійснення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, оскільки на підставі заяви відповідача № 665 від 09.11.2012 про зарахування зустрічних однорідних вимог було припинено зобов'язання за укладеним договором.

Приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України закріплено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Господарський суд першої інстанції задовольнивши позов частково, виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення 175850,00 грн. заборгованості за послуги інкасації за вересень 2012 року та 160301,00 грн. вартості послуг інкасації за жовтень 2012 року за договором № 800 від 31.08.2012 є законними та обґрунтованими, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо сплати послуг по інкасації коштів за вказаним договором не виконав. Зарахування зустрічних однорідних вимог ТОВ "Айбокс" перед ПАТ "Ерде Банк" на підставі заяви № 665 від 09.11.2012 не визнав належною правовою підставою для припинення зобов'язань відповідача по договору, оскільки проведення взаємозаліку зустрічних вимог в період здійснення тимчасової адміністрації банку суперечить ст.ст. 36, 46, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відмовляючи у стягненні нарахованої відповідачу пені за вересень та жовтень 2012 р. за періоди з 16.10.2012 до 16.04.2013 і з 16.11.2012 до 16.05.2012, суд виходив з того, що рахунок-фактура № 1 за послуги інкасації за вересень 2012 року та рахунок-фактура № 23 за послуги інкасації за жовтень 2012 року за даним договором позивачем були надані лише 10.06.2013. В той час, як в п. 3.3 договору № 800 від 31.08.12 закріплено, що у випадку ненадання виконавцем оригіналів документів, передбачених п. 2.1.4 даного договору більше 2-х місяців підряд, замовник має право не здійснювати оплату послуг виконавця до моменту одержання оригіналів документів, при цьому виконавець втрачає право застосувати до замовника неустойку (штраф, пеня) і стягнення збитків.

Господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, послався на те, що відповідач в порядку ст.601 ЦК України звернувся до позивача із заявою про зарахування зустрічних вимог та припинення зобов'язань, а останній, в свою чергу, не вчинив жодних дій, які б свідчили про заперечення або непогодження із здійсненим відповідачем взаємозаліком, а тому взаємозалік зустрічних однорідних вимог на підставі заяви № 665 від 09.11.2012 на суму 570 283, 00 грн. за договорами № 473/і від 21.07.2011, № 474/і від 21.07.2011, № 800 від 31.08.2012 було здійснено в межах норм чинного законодавства.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Постановою Правління Національного банку України № 451 від 29.10.2012 було віднесено АТ "Ерде Банк" до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 25 від 29.10.2012 розпочато процедуру виведення АТ "Ерде Банк" з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 30.10.2012 р. по 29.01.2013 р. та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в Банку.

09.01.2013 Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "Ерде Банк".

10.01.2013 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 3 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з ч. 1, 3 ст. 1 якого встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Як передбачено п. 2 ст. 2 вказаного Закону, тимчасовою адміністрацією є процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим законом, з його ліквідації.

Ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку ст. ст. 601, 602 ЦК України, повинно здійснюватись із врахуванням норм спеціального Закону, а саме Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 665 від 09.11.2012 була направлена під час тимчасової адміністрації за відсутності доказів того, що таке зарахуванням не порушує вимог наведених норм Закону щодо порядку погашення вимог кредиторів, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем не доведено належними доказами безспірності вимог, які він просив зарахувати.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення 175850,00 грн. вартості послуг інкасації за вересень 2012 року та 160301,00 грн. вартості послуг інкасації за жовтень 2012 року за договором на послуги інкасації № 800 від 31.08.2012, у зв'язку з чим вказані вимоги підлягають задоволенню.

Також, колегія судді Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 16.10.2012 до 16.04.2013 за несплату послуг з інкасації за вересень 2012 р. та 11 981,36 грн. пені за період з 16.11.2012 до 16.05.2013 за несплату послуг з інкасації за жовтень 2012 р. за договором № 800 від 31.08.2012, оскільки ця вимога є безпідставною у зв'язку з належним виконанням ним зобов'язання, визначеного п.2.1.4. Договору та, як встановлено місцевим судом, невірно визначений період щодо розрахунку пені.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, враховуючи наведені положення законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи, врахував доводи сторін, вірно застосував норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Натомість висновки суду апеляційної інстанції є такими, що прийняті за невірного застосування норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013 залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Ерде Банк" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 по справі № 910/14393/13 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 25.12.2013 по справі №910/14393/13 залишити в силі.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Катеринчук Л.Й.

Куровський С.В.